Памиред лиофилизированный порошок для инфузий 30мг фл. №1
	Цена: 455.00 грн Онкология, препараты, действующие на с-му крови  В корзину

Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: pamidronic
acid; 3-аміно-1-гідроксипропіліден-1,1-біфосфонова кислота;
основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого або майже білого кольору;

склад:
1 флакон містить 30 або 90 мг динатрію памідронату;
допоміжні речовини: манітол.

Форма випуску:
Ліофілізований порошок для приготування розчину для внутрішньовенних інфузій.

Фармакотерапевтична група:
Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток . Біфосфонати. Кислота памідронова.

КОД АТС М05В A03.

Фармакологічні властивості:
Фармакодинаміка.
Памідронова кислота належить до класу біфосфонатів, які є інгібіторами резорбції кісткової тканини. Терапевтична активність памідронату пов’язана з його антиостеокластичною дією. Динатрію памідронат у терапевтичних концентраціях інгібує резорбцію кісткової тканини, але при цьому не впливає на утворення кісткової тканини та процеси мінералізації. Вплив на метаболізм кісткової тканини здійснюється шляхом прямого антирезорбтивного ефекту біфосфонатів, зв’язаних з кістковою тканиною. Він безпосередньо зв’язується з фосфатом кальцію (гідроксіапатитом) і справляє інгібуючу дію на утворення і розчинення цього мінерального компонента кісткової тканини. Памідронат пригнічує міграцію попередників остеокластів у кісткову тканину та їх перетворення на остеокласти, які спричинюють резорбцію кісток. Протидіє остеолізу, спричиненому злоякісними пухлинами, знижує вираженість гіперкальціємії у онкологічних хворих і спричинених нею клінічних проявів. У хворих з кістковими метастазами (переважно остеолітичного характеру) злоякісних пухлин і мієломною хворобою застосування памідронату запобігає або сповільнює розвиток змін кістяка та їх наслідків (переломи, компресія спинного мозку, гіперкальціємія, застосування променевої терапії і хірургічних втручань), знижує вираженість болю, спричиненого ураженням кісток. Разом зі стандартною протипухлинною терапією памідронат сповільнює розвиток кісткових метастазів, стабілізує існуючі зміни, сприяє розвитку у цих ділянках остеосклерозу. Дія памідронату при гіперкальціємії у онкологічних хворих. При гіперкальціємії у онкологічних хворих застосування памідронату нормалізує вміст кальцію у плазмі крові через 3 – 7 діб від початку лікування, незалежно від типу пухлин і наявності метастазів. Вираженість ефекту нормалізації кальцію залежить від його початкової концентрації у плазмі крові. Застосування памідронату дозволяє полегшувати симптоми гіперкальціємії (анорексію, запаморочення, блювання, порушення розумової діяльності). Головна роль у гомеостазі кальцію в організмі належить ниркам. У більшості хворих на гіперкальціємію відмічається зневоднення, тому перед початком лікування необхідно відновити водний баланс. Клінічний досвід застосування памідронату для лікування онкологічних хворих з повторною гіперкальціємією обмежений, однак при повторному застосуванні відмічається аналогічна реакція як і при першому, за винятком погіршання стану хворого у зв’язку з прогресуванням онкологічного захворювання. Дія памідронату при кісткових метастазах і множинній мієломі. Клінічні дослідження у хворих з кістковими метастазами, які супроводжувалися літичною активністю, і у хворих на множинну мієлому показали, що застосування памідронату знижувало вираженість гіперкальціємії, частоту патологічних переломів, кількість випадків, потребуючих опромінювання кісток з метастазами, запобігало компресії спинного мозку. При цьому знижувалась вираженість болю. При застосуванні комплексної протипухлинної терапії і памідронату були виявлені сповільнення прогресії кісткових метастазів, ознаки стабілізації процесу та склерозу у місцях ураження. Дія памідронату при хворобі Педжета. Застосування памідронату при хворобі Педжета приводило до позитивної відповіді, причому повторні інфузії були так само ефективні, як і первинні. Позитивна реакція була і у хворих, які не реагували на етидронат і кальцитонін. Клінічна і біохімічна ремісія відмічалась при проведені сцинтіграфії кісток, а також підтверджувалась зниженням рівня гідроксипроліну у сечі і лужної фосфатази у сироватці крові. Позитивний ефект також був при вивчені біоптатів кісткової тканини. Поліпшення загального стану відмічалось навіть у пацієнтів з тяжкою формою захворювання.

Фармакокінетика.
Концентрація памідронату у плазмі крові швидко зростає після початку інфузії і також швидко спадає після закінчення. Період напіввиведення із плазми становить 0,8 години, рівноважний рівень препарату у крові досягається на 2 – 3 години. При внутрішньовенній інфузії препарату у дозі 60 мг за годину максимум утримання памідронату у плазмі крові становить близько 10 нмоль/мл при показнику кліренсу 180 мл/хв. Після внутрішньовенної інфузії близько 20-55% памідронової кислоти від отриманої дози виділяється із сечею протягом 72 годин у незміненому вигляді. Причому більша частина памідронату виводиться протягом 24 годин. Остання кількість затримується в організмі на невизначений час, причому кількість тривало затриманого в організмі памідронату не залежить від дози (15-180 мг), а також від швидкості інфузії (1,25-60 мг/г). Накопичення памідронату у кістковій тканині не обмежено можливостями його сполучення і залежить виключно від кумулятивної дози препарату. Виведення памідронату із сечею має двофазний характер. Зв’язок памідронату з білками сироватки крові відносно невеликий ( близько 54%), однак при додаванні 95% екзогенного кальцію може зрости до 5 ммоль. Вважаючи, що памідронат вводять 1 раз на місяць, накопичення препарату очікувати не доводиться. При порушеннях функції печінки та нирок корекція дози не потребується за умови дотримування рекомендацій щодо введення препарату.

Показання для застосування:
Метастази злоякісних пухлин у кістки та мієломна хвороба;
гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами;
хвороба Педжета (деформуючий остеїт).

Спосіб застосування та дози:
Паміредин призначають для повільного внутрішньовенного введення. Рекомендації щодо дозування різняться у випадках гіперкальціємії при злоякісних пухлинах, літичних кісткових метастазах, множинній мієломі і хворобі Педжета. Препарат заборонено застосовувати у вигляді болюсних ін’єкцій, його можна застосовувати тільки шляхом інфузій у соляних розчинах для внутрішньовенних введень, котрі не містять кальцію (у стерильному фізіологічному розчині або 5% водному розчині декстрози). Для запобігання місцевим реакціям голку треба вводити у відносно велику вену. Концентрація діючої речовини в інфузійному розчині не повинна перевищувати 90 мг/ 250 мл, а швидкість інфузії - не перевищувати 60 мг/год (1 мгхв). Тривалість інфузії - 2 години.

Рекомендація щодо дозування при гіперкальціємії у онкологічних хворих. Рекомендована сумарна доза залежить від кількості кальцію у плазмі крові і вираженості гіперкальціємії. При цьому треба призначення фізіологічного розчину для встановлення водного балансу організму. Дозу 90 мг вводять у 500 мл інфузійного розчину при швидкості не вище 22,5 мг/г. Зниження вмісту кальцію у крові відмічається протягом 24-48 годин після введення препарату, максимальний рівень зниження досягається через 3-7 діб. Коли рівень кальцію не знижується протягом 2 діб, проводять повторну інфузію.

Рекомендація щодо дозування при кісткових метастазах і множинній мієломі. При лікуванні переважно літичних кісткових метастазів і множинної мієломи рекомендована одноразова інфузія препарату у дозі 90 мг 1 раз на місяць, а хворим, які отримують хіміотерапію з інтервалом 3 тижня, також можна застосовувати препарат 1 раз на 3 тижні.

Правило приготування розчину для ін’єкцій . Суху речовину, що знаходиться у флаконі, спочатку треба розчинити у стерильній воді для ін’єкцій (10 мл). Речовина повинна розчинитися повністю, розчин - бути прозорим, без часток або осаду. Потім отриманий розчин додатково розчинюють 0,9% розчином хлористого натрію або 5% водним розчином декстрози для внутрішньовенних введень. Розчин можна використовувати протягом 24 годин за умови збереження при кімнатній температурі (15-30° С).

Побічна дія:
Побічні реакції на препарат слабо виражені і є транзиторними. Найбільш часті небажані реакції - безсимптомна гіпокальціємія та пропасниця (підвищення температури тіла на 1 – 2 градуси ), які розвиваються у перші 48 годин після інфузії. Пропасниця звичайно минає самостійно і не потребує лікування. Гострі грипоподібні реакції зустрічаються, як правило, при першій інфузії.
Небажані реакції, які найчастіше зустрічаються:
гіпофосфатемія, гіпомагніємія;
нездужання, озноб, втома, приплив;
біль, почервоніння, припухлість, флебіт у місці ін’єкції;
транзиторний біль у кістках, артралгії, міалгії;
генералізований біль, тривожність, головний біль;
нудота, блювання.
Значно рідше:
біль у животі, запор, діарея, диспепсія;
запаморочення, безсоння, сонливість, парестезії, летаргія, зорові галюцинації;
кон’юнктивіт, увеїт, іридоцикліт, склорит;
артеріальна гіпертензія, симптоматична гіпотензія, серцева недостатність;
анемія, лімфоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія;
висипання, свербіж, анафілактичні реакції;
гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпернатріємія.
В окремих випадках:
гастрит;
гематурія, ниркова недостатність.

Протипоказання:
Підвищена чутливість до памідронової кислоти чи біфосфонатів, або інших компонентів, які входять до складу препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс кретиніну <30 мл/хв).

Передозування:
При застосуванні підвищеної дози препарату від рекомендованої можливо виникнення транзиторної гіпокальціємії (парестезій, тетанії, артеріальної гіпотензії). У цьому випадку показано внутрішньовенне введення глюконату кальцію.

Особливості застосування:
Паміредин не можна застосовувати у вигляді болюсних ін’єкцій, струминних внутрішньовенних інфузій, це може спричинити місцеві запальні реакції. Рекомендовано повільне внутрішньовенне введення у стерильному 0,9% фізіологічному або 5% розчині декстрози. Для розчину препарату не застосовувати розчини, які містять кальцій. Не слід застосовувати разом з памідроновою кислотою інші біфосфонати. Перед початком лікування Паміредином необхідно адекватне відновлення водного балансу. Рекомендовано періодично перевіряти показники лабораторних і клінічних досліджень, які свідчать про становище функції нирок, особливо при неодноразових курсах інфузій протягом довгого часу та при захворюванні нирок в анамнезі. При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну 30-90 мг/хв) препарат вводять із швидкістю не більше 20 мг/год (90 мг за 4 год). Необхідно контролювати водний баланс організму ( кількість сечі, масу тіла), баланс електролітів, вміст кальцію і фосфатів. За наявності анемії, лейкопенії, тромбоцитопенії регулярно проводити гематологічні дослідження. При введенні розчину хлористого натрію, котрий використовують для приготування інфузійного розчину препарату, можлива поява або посилення ознак серцевої недостатності у схильних до цього пацієнтів. Тривалість лікувального ефекту може бути різною; при рецидивах гіперкальціємії проводять повторне лікування. Клінічний досвід свідчить, що препарат може стати менш ефективним при збільшені кількості курсів лікування. Не рекомендується застосовувати препарат для лікування дітей, вагітних і жінок, які годують груддю. При застосуванні Паміредину можливо виникнення запаморочення та сонливості. Під час терапії слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, які пов’язані з підвищенню увагою та потребують швидких реакцій, зокрема не керувати транспортними засобами і працювати з машинами та механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами:
При застосуванні памідронату з іншими протипухлинними препаратами взаємодії відмічено не було. При сумісному використанні кальцитоніну та памідронату ефекти лікарських засобів сумуються і рівень кальцію у сироватці крові при гіперкальціємії знижується швидше. Не слід призначати препарат разом з іншими біфосфонатами, а також використовувати для приготування розчину препарати, які містять кальцій.

Умови та термін зберігання:
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі 15–30°С.

Термін придатності: 3 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності.