ТИОКТОДАР раствор д/ин. 3 % по 10 мл во флак. №10
	Цена: 548.00 грн Пищеварительная система  В корзину

Склад:
діюча речовина:
1 мл розчину містить 30 мг тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти;

допоміжні речовини:
трометамін, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма: розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група:
Засоби, що впливають на травну систему та метаболічні процеси. Кислота тіоктова.

Код АТС А16А Х01.

Показання:
У складі комплексної терапії полінейропатій різного генезу (діабетична та алкогольна полінейропатії) захворювань печінки (гепатити, цироз).

Протипоказання:
Підвищена чутливість до препарату або до одного з його компонентів. Дитячий вік. Вагітність та період годування груддю.

Спосіб застосування та дози:
Препарат призначається для внутрішньовенних ін’єкцій/інфузій після попереднього розведення у 0,9 % розчині натрію хлориду.
Для профілактики діабетичної полінейропатії, при захворюваннях печінки дозу препарату встановлюють індивідуально, залежно від віку, маси тіла хворого та ступеня тяжкості захворювання. Розпочинати лікування необхідно з початкової дози 10 мл розчину (300 мг тіоктової кислоти) на добу.
При тяжкій діабетичній полінейропатії лікування дорослих розпочинають з інфузії
20 мл розчину (600 мг тіоктової кислоти), розведеного у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, 1 раз на добу, протягом 1-2 тижнів. Вводять повільно – протягом 30 хвилин (не більше 50 мг тіоктової кислоти 1,7 мл розчину для інфузій/хвилину). У дуже тяжких випадках захворювань печінки добову дозу збільшують до 900-1200 мг/добу.

Побічні реакції:
Шлунково-кишкові розлади. В окремих випадках при швидкій внутрішньовенній ін’єкції спостерігаються нудота, блювання, що минають самостійно.
Неврологічні розлади.
При швидкій внутрішньовенній ін’єкції можливі відчуття важкості у голові, підвищення внутрішньочерепного тиску, гарячі припливи, підвищена пітливість, затруднення дихання.
У деяких випадках після внутрішньовенного введення спостерігалися головний біль, запаморочення, судоми, диплопія, порушення зору.
У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи.
У деяких випадках після внутрішньовенного введення спостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки, шкіру, тромбоцитопатія, порушення функції тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічний висип (пурпура), тромбофлебіт.
Порушення обміну речовин, метаболізму.
Можлива гіпоглікемія (запаморочення, підвищене потовиділення, головний біль, розлади зору) внаслідок покращення утилізації глюкози.
Порушення з боку імунної системи.
При внутрішньовенному введенні у місці ін’єкції можливе виникнення кропив’янки та розвиток екземи, петехіальні висипи, свербіж, дерматити. Рідко виникають системні алергічні реакції, навіть до анафілактичного шоку.
Місцеві реакції.
У пацієнтів з підвищеною чутливістю до Тіоктодару у місці ін’єкції можливе виникнення відчуття пекучого болю, яке проходить саме собою чи при зниженні швидкості введення препарату.
Кардіальні порушення.
Біль у ділянці серця, тахікардія.

Передозування:
При передозуванні можливі нудота, блювання, головний біль. При передозуванні чи підозрі на розвиток побічних ефектів необхідно негайно припинити ін’єкцію і, не виймаючи ін’єкційної голки, здійснити через неї повільне вливання 0,9 % розчину натрію хлориду.
Є дані, що внаслідок випадкового або навмисного застосування тіоктової кислоти у дозі 10-40 г на фоні алкогольної інтоксикації спостерігалися поодинокі випадки з серйозними ознаками інтоксикації, включаючи летальний кінець. Клінічні прояви інтоксикації проявлялися у вигляді психомоторного порушення або запаморочення з наступними генералізованими судомами та розвитком лактат-ацидозу. Як наслідки інтоксикації тіоктовою кислотою є гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, дисеміноване внутрішньосудинне коагулювання, пригнічення кісткового мозку і поліорганна недостатність. При гострому отруєнні тіоктовою кислотою показана негайна госпіталізація з проведенням загальнотерапевтичних заходів детоксикації організму (штучне дихання, блювання, промивання шлунка, активоване вугілля тощо). Для лікування генералізованих судом, лактат-ацидозу та інших наслідків інтоксикації треба керуватися засобами сучасної інтенсивної терапії та симптоматичного підходу для прискорення виведення кислоти тіоктової. Подальше лікування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю:
Препарат Тіоктодар протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності його застосування під час годування груддю слід припинити годування. В експериментальних дослідженнях на тваринах не було виявлено тератогенної дії тіоктової кислоти. Аналогічних досліджень у людей не проводилося. Даних про виділення тіоктової кислоти у грудне молоко немає.

Діти:
Тіоктодар не рекомендується призначати дітям і підліткам через відсутність клінічного досвіду застосування препарату у даної категорії пацієнтів.

Особливості застосування:
При лікуванні хворих на цукровий діабет необхідний частий контроль глікемії. У деяких випадках необхідно скоригувати дози гіпоглікемічних засобів для запобігання гіпоглікемії.
Під час лікування полінейропатії, завдяки регенераційним процесам, можливе короткочасне посилення чутливості, що супроводжується парестезією з відчуттям «повзання мурашок».
Постійне вживання алкоголю є фактором ризику полінейропатії та може знизити ефективність Тіоктодару. Тому рекомендується утриматися від вживання алкоголю під час лікування препаратом. Не слід призначати Тіоктодар одночасно з препаратами, що містять метали (препарати заліза, магнію, кальцію), а також із молочними продуктами, що містять кальцій.
Препарат є світлочутливим, тому флакони слід доставати з упаковки тільки безпосередньо перед застосуванням.
Приготовлений для інфузій розчин Тіоктодар необхідно захищати від сонячного світла, прикриваючи його світлозахисними пакетами. У цих умовах він залишається придатним щонайбільше 6 годин.
Певними обмеженнями внутрішньовенного введення препаратів тіоктової кислоти є літній вік (понад 75 років).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами Немає повідомлень.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій:
Можливе посилення гіпоглікемічного ефекту при прийомі інсуліну чи пероральних цукрознижуючих засобів. Тіоктова кислота реагує з іонними комплексами металів (наприклад, з циспластином), тому Тіоктодар може знижувати ефект циспластину. З молекулами цукру тіоктова кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки. Тіоктова кислота є хелатором металу тому не можна бути застосована разом з металами (наприклад, препарати заліза, магнію).

Фармакологічні властивості:
Фармакодинаміка.
активна діюча речовина препарату – тіоктова кислота відіграє роль коензиму в окислювальному декарбоксилюванні α-кетокислот; відіграє важливу роль в енергетичному обміні клітини. В амідній формі (ліпоамід) є есенціальним кофактором мультиензимних комплексів, що каталізують декарбоксилювання α-кетокислот циклу Кребса. Тіоктовій кислоті притаманні антитоксичні та антиоксидантні властивості, вона також здатна відновлювати інші антиоксиданти, зокрема при цукровому діабеті. У хворих на діабет тіоктова кислота знижує резистентність до інсуліну та гальмує розвиток периферичної нейропатії. Сприяє зниженню вмісту глюкози в крові та накопиченню глікогену в печінці. Тіоктова кислота впливає на обмін холестерину, бере участь у регуляції ліпідного та вуглеводного обміну, поліпшує функцію печінки (внаслідок гепатопротекторної, антиоксидантної, дезінтоксикаційної дії).

Фармакокінетика.
Період напіввиведення препарату становить 30 хвилин. Загальний кліренс становить 694 мл/хв. Після одноразового внутрішньовенного введення в перші 3-6 годин з сечею виводиться 93-97 % тіоктової кислоти або її дериватів.

Основні фізико-хімічні властивості:
прозора рідина від жовтого до зеленувато-жовтого кольору.

Несумісність:
Тіоктодар несумісний із розчинами глюкози, фруктози, розчином Рінгера. Препарат несумісний із розчинами, які містять сполуки, що вступають у реакцію з SH-групами чи дисульфідними містками.

Термін придатності: 3 роки. Умови зберігання Зберігати у недоступних для дітей місцях! зберігати при температурі не вище 25 оС у захищеному від світла місці. Упаковка. Розчин для ін'єкцій у флаконах по 10 мл № 1. Категорія відпуску за рецептом.