СЕЛЛСЕПТ® капсулы по 250 мг №100 (10х10)
	Цена: 1858.00 грн Прочие  В корзину

Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: мофетилумікофенолат, 2-морфоліноетил (Е)-6-(1,3- дигідро-4-гідрокси-6-метокси-7-метил-3-оксо-5-ізобензофураніл)-4-метил-4-гексенат;

основні фізико-хїмічнівластивості:
тверді желатинові капсули, корпус - непрозорий,

склад: 1 капсула містить мофетилу мікофенолату 250мг;

допоміжні речовини:
крохмаль кукурудзяний же латинізований, натрію кроскармельоза,
полівідон (К 90), магніюстеарат, вода очищена, желатин, натрію лаурилсульфат, натрію карбоксиметил, целюлоза, кремнію діоксид, титану діоксид, індигокармін, заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий.

Форма випуску: Капсули для перорального застосування.

Фармакотерапевтична група: Імунодепресивні препарати (імуносупресори).

Код АТС L04AA06.

Фармакологічні властивості:
Фармакодинаміка.
Мофетилу мікофенолат - 2-морфоліноетиловий ефір мікофенольної кислоти (МФК). МФК - могутній селективний неконкурентний і оборотний інгібітор інозинмоно фосфатдегідрогенази (ІМФДГ), що пригнічує синтезгуанозинових нуклеотидів de novo.
МФКмає більш виражену цитостатичну дію на лімфоцити, ніж на інші клітини, оскільки проліферація Т- і В-лімфоцитів сильно залежить від синтезу пуринів de novo, у той час як клітини інших типів можуть переходити на обхідні шляхи метаболізму.

Фармакокінетика:
Всмоктування.
Після перорального прийому відбувається швидке і повне всмоктування і повний перед системний метаболізммофетилу мікофенолату з утворенням активного метаболіту. Біодоступністьмофетилу мікофенолату при пероральному прийомі, відповідно до величини AUCМФК(площа під кривою " концентрація-час"), становить у середньому 94% відтакої ж при його внутрішньо венному введенні. Після перорального прийому концентрації мофетилу мікофенолату в плазмі не визначаються у зв'язку з його швидким перетворенням в активні метаболіти - МФК та інші. У ранньому пост трансплантаційномуперіоді (до 40 днів після пересадження нирок, серця або печінки) середні величини AUCМФК були приблизно на 30%, а максимальні концентрації -приблизно на 40% нижчими, ніж у пізньому пост трансплантаційному періоді (3 - 6місяців після пересадження). Прийом їжі не впливає наступінь всмоктування мофетілу мікофенолату (AUCМФК) при його призначенні по 1.5 г дварази на добу хворим після трансплантації нирки. Однак максимальна концентрація МФКпри прийомі препарату під час їжі знижується на 40%.

Розподіл.
Як правило, приблизно через 6-12 годин після прийому препарату спостерігається вторинне підвищення концентрації МФК у плазмі, що свідчить про ентерогепатичну циркуляцію препарату. У клінічно значимих концентраціях МФК на 97% зв'язується з альбуміном плазми.

Метаболізм.
МФК метаболізується в основному під дією глюкуронілтрансфер ази з утворенням фармакологічно неактивного фенольного глюкуроніду МФК (МФКГ). In vivoМФКГ перетворюється у вільну МФК уході ентерогепатичної циркуляції.

Виведення.
Незначні кількості препарату (< 1% дози) виводяться із сечею у вигляді МФК. Після перорального прийомурадіо активно міченого мофетілу мікофенолату 93% отриманої дози виділяється із сечею, а 6%- з калом. Велика частина (близько 87%) введеної дози виводиться із сечею у виглядіМФКГ.

Показання для застосування:
Профілактика гострого відторгнення органа та лікування рефрактерного до терапії відторгнення органа у хворих після алогенного пересадження нирки.
Профілактика гострого відторгнення органа та поліпшення виживаності трансплантата і виживаності пацієнтів післяалогенного пересадження серця.
Профілактика гострого відторгнення органа у хворих після алогенного пересадження печінки.

Спосіб застосування та дози:
Профілактика відторгнення нирки.
Перша доза Селлсепту повинна бути прийнята в межах 72 годин після трансплантації. Хворим з нирковими трансплантатами рекомендується прийом по 1 г двічі на добу (добова доза 2 г). У клінічних дослідженнях використовувалася доза в 1,5 г двічі на добу (добова доза З г), що не давала переваги у плані ефективності, хоча також була безпечною. У хворих, що одержували 2 г Селлсепту на добу, профіль безпеки був у цілому краще, ніж у тих, що отримували добову дозу 3 г. Селлсепт повинен призначатися одночасно зі стандартною терапією циклоспорином і кортикостероїдами.
Лікування рефрактерного відторгнення нирки.
Як для початкового лікування рефрактерного до терапії іншими імуносуп ресорами гострогоклітинно-опосердкованого відторгнення, так і для підтримуючої терапії хворим рекомендується добова доза в 3г (1,5 г 2 рази на добу). Селлсепт повинен призначатися одночасно зі стандартною терапією циклоспорином і кортикостероїдами.
Профілактика відторгнення серця.
Перша доза Селлсепту повинна бути прийнята в межах 5 днів після пересадження. Рекомендований режим дозування- по 1,5 г 2 рази на добу.
Профілактика відторгнення печінки.
Перша доза Селлсепту повинна бути прийнята якомога швидше після пересадження. Рекомендований режим дозування- по 1,5 г 2 рази на добу.

Побічна дія:
Профіль побічних дій, пов'язаних із застосуванням імунодепресантів, часто важко встановити через наявність основного захворювання та одночасного застосування багатьох інших лікарських засобів. Основними побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням Селлсептув комбінації з циклоспорином і кортикостероїдами, є діарея, лейкопенія, сепсис і блювання; існують також дані про підвищення частоти деяких видів інфекцій.
Профіль безпеки Селлсепту при лікуванні рефрактерного відторгнення нирки був аналогічний у трьох контрольованих дослідженнях із профілактики відторгнення нирки при використанні препарату вдозі 3 г на добу. Діарея і лейкопенія з наступною анемією, нудота, блювання, диспепсія, біль у животі та сепсис були переважними побічними реакціями, що зустрічалися ухворих, які приймали Селлсепт частіше, ніж у хворих, що внутрішньо венно одержували стероїди. У контрольованих дослідженнях зпрофілактики відторгнення нирки протягом З років після пересадки лімфопроліферативні захворювання або лімфоми розвилися у 1,6% хворих, що одержували Селлсепту дозі 3 г на добу, і в 0,6% - у дозі 2 г на добу, у той час як у групі плацебо цей показник становив 0%, а в групі азатіоприну - 0,6%. У контрольованих дослідженнях злікування рефрактерного відторгнення нирки частота лімфом при середньому періоді спостереження до 42 місяців становила 3,9%.
Після пересадження серця частоталімфопроліферативних захворювань при прийомі Селлсепту в дозі 3 г на добу дорівнювала 0,7%, при лікуванні азатіоприном - 2,1%. Після пересадження серця частота ракушкіри (крім меланоми) при прийомі Селлсепту в дозі З г на добу становила 5,5%, при лікуванні азатіоприном - 6,9%. Після пересадження серця пацієнтів максимально спостерігали протягом 3 років, причому 26% пацієнтів спостерігали менше року, а 34%— більше 2 років.
Після пересадження печінки вході спостереження тривалістю не менш 1 року частота лімфопроліферативних захворювань або лімфом при прийомі Селлсепту в дозі 3 г на добу дорівнювала 0.4%, при прийомі азатіоприну - 0%. Карциноми шкіри розвилися у 2,2% пацієнтів, що приймалиСеллсепт, і в 2,1% що одержували азатіоприн. Ризик опортуністичних інфекцій був підвищений у всіх пацієнтів і зростав із збільшенням сумарної дозиімунодепресантів. Загальна частота опортуністичних інфекцій після пересадження нирки і печінки у хворих, що одержували Селлсепт і азатіоприн, була однаковою. Після пересадження серця загальна частота опортуністичних інфекцій при лікуванні Селлсептом була приблизно на 10% вище, ніж при прийомі азатіоприну, однак смертність від інфекцій або сепсису у хворих, що одержували Селлсепт, не збільшувалася. При прийомі Селлсепту після пересадження серця частіше відзначалисягерпес вірусні інфекції, викликані H.simplex, H.zoster, цитомегаловірусом. У пацієнтів після пересадження печінки кількість випадків інфекції, обумовленої H.simplex, такожбула більше, ніж у групі лікованих азатіоприном.
У хворих похилого віку при лікуванні Селлсептом у рамках комбінованої терапії ризик деяких інфекцій (включаючи тканинні інвазивні форми маніфестної цитомегаловірусної інфекції), а також, можливо, шлунково-кишкових кровотеч і набряку легень вище, ніж у пацієнтів більш молодшого віку.
У міру накопичення досвіду клінічного застосування препарату спостерігалися такі небажані явища, як коліт (інодіцитомегаловірусної етіології), панкреатит, підвищення частоти тяжких інфекцій (менінгіту, інфекційного ендокардиту, туберкульозу та атипічних мікобактеріальних інфекцій).
Інші небажані явища в ході застосуванняСеллсепту у рутинній практиці аналогічні тим, що спостерігалися в контрольованих дослідженнях з пересадженням нирок, серця і печінки.

Протипоказання:
Гіпер чутливість до мофетилу мікофенолату, мікофенольноїкислоти та інших компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами:
Ацикловїр. При призначенні мофетилу мікофенолату разом з ацикловіромспостерігалися більш високі концентрації МФКГ та ацикловіру в плазмі, ніж при призначенні кожного препарату окремо. Оскільки плазменні концентрації МФКГ, які ацикловіру, підвищуються при нирковій недостатності, є ймовірність, що ці два препарати конкурують відносно канальцевоїсекреції, що може призводити до подальшого підвищення концентрації обох лікарських препаратів.
Антациди, що містять гідроокис магнію та алюмінію: при прийомі разомз антацидами всмоктування мофетилу мікофенолату зменшується.
Холестирамін: після призначення разової дози мофетилу мікофенолату в 1,5 г здоровим добровольцям, що попередньо приймали по 4 г холестираміну 3 рази на добу протягом 4 днів, спостерігалося зменшення AUCМФК на 40%.
Циклоспорин А: мофетилу мікофенолат не впливає на фармакокінетику циклоспорину А. Азатіоприн:одночасне призначення із Селлсептом не рекомендується, тому що їхній сумісний прийом не вивчався.
Ганцикловір: за результатами дослідження з разовим пероральним прийомом рекомендованих доз мофетилу мікофенолату і внутрішньо венним введеннямганцикловіру, з урахуванням відомого впливу ниркової недостатності на фармакокінетику мофетилу мікофенолату і ганцикловіру, можна припустити, що одночасне застосування цих препаратів (що конкурують у процесі канальцевоїсекреції") приведе до підвищення концентрацій МФКГ і ганцикловіру. Істотної зміни фармакокінетики МФК не очікується, тому коректувати дозумофетилу мікофенолату не потрібно. Якщо мофетилу микофенолат і ганцикловірпризначають хворим з нирковою недостатністю, необхідно дотримуватися рекомендованого для ганцикловіру режиму дозування і ретельно спостерігати хворих.
Пероральні контрацептиви: Селлсепт не впливає на фармакокінетику пероральних контрацептивів. Дослідження з одночасним призначенням Селлсепту у дозі 1 г 2 рази на добу і комбінованих пероральних контрацептивів, що містять етинілестрадіол (0,02 -0,04мг) і левоноргестрел (0,05 - 0,2 мг), дезогестрел (0,15 мг) або гестродин (0,05- 0,1 мг), 18 жінкам із псоріазом протягом 3 менструальних циклів не виявило клінічно значимого впливу Селлсепту на сироваткові концентрації прогестерону, лютеїнізувального та фолікулостимулювального гормонів. Це свідчить про відсутність впливу Селлсепту на пригнічення овуляції під дією пероральних контрацептивів. Триметоприм/сульфаметоксазол: не впливають набіодоступність МФК.
Такролімус: після того, як циклоспоринзаміняли на такролімус у хворих зі стабільно функціонуючим нирковим трансплантатом, AUCМФК збільшувалася на 30%, а AUCМФКГ зменшувалася приблизно на 20%. Максимальна концентрація МФК не змінювалась, а МФКГ -знижувалася на 20%. Механізм цього ефекту не цілком ясний. Частково він можебути обумовлений посиленням біліарної секреції МФКГ у поєднанні з посиленняментерогепатичної циркуляції МФК, оскільки підвищення концентрацій МФК після призначення такролімусу було більш вираженим ближче до кінця кривої «концентрація—час» (через 4-12 годин після прийому). У хворих, що приймають такролімус, дозаСеллсепту не повинна перевищувати 1 г 2 рази на добу.
Пацієнтів слід ретельно спостерігати. В іншому дослідженні у хворих після пересадження нирки Селлсептне впливав на концентрацію такролімусу.

Дані з фармакокінетики МФК ухворих після пересадки печінки при одночасній терапії Селлсептом і такролімусомдуже обмежені. У дослідженні ефекту Селлсепту на фармакокінетику такролімусу ухворих зі стабільним печінковим трансплантатом AUC такролімусу після багаторазового прийому Селлсепту в дозі 1,5 г 2 рази на добу зростала приблизно на 20%.

Інші_взаємодії:
при одночасному призначенні пробенециду і мофетилу мікофенолату мавпам відзначалося збільшення AUCМФКГ у плазмі в 3 рази. Таким чином, інші лікарські засоби, що піддаються канальцевій секреції, можуть конкурувати зМФКГ, що призводить до збільшення плазматичної концентрації МФКГ або іншого препарату, який також підлягає канальцевій секреції.
Живі вакцини: не повинні вводитися пацієнтам у стані імунодепресії. Антитіло утворення у відповідь на інші вакцини може бути знижено.

Передозування:
Даних про передозування мофетилумікофенолату у людини немає.
МФК не можна видалити з організму методом гемодіалізу, однак при високих концентраціях МФКГ у плазмі (>100мкг/моль) невеликі його кількості все-таки виводяться. Препарати, щозв'язують жовчні кислоти, наприклад, холестирамін, можуть сприяти виведенню МФКз організму, збільшуючи його екскрецію.

Особливості застосування:
При нейтропенії (абсолютне числонейтрофілів < 1300 в 1 мкл) необхідно перервати лікування Селлсептом або зменшити його дозу і ретельно спостерігати за станом пацієнта.
У хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клуб очкової фільтрації менш ніж 25моль/хв./1,73 м2) поза найближчим пост трансплантаційним періодом або після терапії зприводу гострого або рефрактерного відторгнення варто уникати доз вище 2 г на добу. Цих хворих потрібно ретельно спостерігати.
Дані про ефективність препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, що перенесли пересадку серця або печінки, відсутні.
Корекція дози хворим із затримкою функції ниркового трансплантата не потрібна.
Хворим, що перенесли пересадження нирки і печінки з тяжкими ураженнями, корекція дози не потрібна. Дані про ефективність препарату у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки, що перенесли пересадження серця, відсутні.
Для хворих похилого віку (≥ 65 років), що перенесли пересадку нирки, серця або печінки, рекомендується доза 1 г 2 разина добу.

Діти:
безпечність та ефективність препарату ухворих дитячого віку не встановлена.
Фармакокінетичні дані, отриманіу дітей, які перенесли трансплантацію нирки, досить обмежені, а у дітей після пересадження серця або печінки відсутні.

Вагітність та період лактації:
Адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Оскільки препарат має тератогенну дію у тварин, він може несприятливо вплинути і на плід людини. Селлсепт можна призначати вагітним тільки у тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Терапію Селлсептом неслід починати доти, доки не отриманий негативний результат обстеження на вагітність. До початку терапії Селлсептом, у ході лікування і протягом 6 тижнів після його закінчення обов'язковим є використання ефективних методів контрацепції, навіть якщо в анамнезі жінки зазначена безплідність (за винятком перенесеної гістеректомії). Якщо утримання від статевого життя неможливе, необхідно використовувати два надійних методи контрацепції одночасно. У разі вагітності в ході терапії необхідно обговорити бажаність її збереження злікарем.
У щурів мофетилу мікофенолатвиділяється з молоком. Чи виділяється Селлсепт із жіночим молоком, невідомо. Оскільки з жіночим молоком екскретуються багато препаратів, а також у зв'язку з можливістю серйозних побічних реакцій на мофетилу мікофенолат у немовлят, вибірміж продовженням годування груддю або прийомом препарату роблять з урахуванням важливості лікування для матері.

Поводження з препаратом:
Оскільки мофетилу мікофенолат в експерименті нащурах і кролях виявив тератогенну дію, капсули Селлсепту не слід відкривати або розламувати. Необхідно уникати вдихання порошку, що міститься в капсулах Селлсепту, або його прямого потрапляння на шкіру або слизові оболонки.
Якщо це відбулося, потрібно ретельно промити уражену ділянку водою з милом, а око - просто водою.

Умови та термін зберігання:
Зберігати при температурі до 30°С, у недоступному для дітей місці.

Термін зберігання: 3 роки.