Корзина
В корзине товара
На сумму грн
 
Оформить заказ
На главную  Написать письмо
Логин:  Пароль:      Напомнить пароль   Регистрация
Алфавитный указатель препаратов
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
Наличие и цену уточняйте у провизора.

Препарат:


Описание:

Визарсин

Склад:
діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 25 мг або 50 мг, або 100 мг силденафілу у вигляді силденафілу цитрату;

допоміжні речовини:
целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат безводний, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, магнію стеарат, Опадрай II 31K58875 білий (містить лактози моногідрат, гіпромелозу, титану діоксид (E 171), триацетин).

Лікарська форма:
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група:
Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл.

Код АТС G04B E03.

Показання:
Лікування порушень ерекції, що визначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.
Для ефективної дії Візарсину потрібне сексуальне збудження.

Протипоказання:
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Завдяки впливу на обмін оксиду азоту/гуанозинмонофосфату (цГМФ) силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів, тому його спільне призначення протипоказане з донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами в будь-якій формі.
Препарати для лікування порушень ерекції, в тому числі силденафіл, не повинні застосовуватися пацієнтами, для яких сексуальна активність небажана (наприклад пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність). Візарсин протипоказаний пацієнтам, які перестали бачити на одне око через неартеріальну передню ішемічну нейропатію зорового нерва незалежно від того, чи сталося це через попередній прийом інгібітору ФДЕ-5, чи ні.
Безпека силденафілу не вивчалася у таких підгрупах пацієнтів, тому цим пацієнтам застосування препарату протипоказано: пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки, з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), з нещодавно перенесеним інсультом або інфарктом міокарда та відомими спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки, такими як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання фосфодіестерази сітківки).

Спосіб застосування та дози:
Для перорального застосування дорослими чоловіками.
Застосування дорослими
Рекомендована доза становить 50 мг, яку приймають за необхідності приблизно за 1 годину до сексуальних дій. Враховуючи ефективність і переносимість, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому - один раз на добу. Ефективність Візарсину може виявлятися пізніше при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце.
Застосування пацієнтами літнього віку
Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна.
Застосування пацієнтами з порушенням функції нирок
Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30 - 80 мл/хв) режим дозування не змінюють. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.
Застосування пацієнтами з порушенням функції печінки
Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.
Застосування пацієнтами, які використовують інші види лікування
Враховуючи ступінь взаємодії у пацієнтів, котрі отримують супутню терапію ритонавіром, не рекомендується перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг силденафілу протягом 48 годин. Початкову дозу 25 мг рекомендовано пацієнтам, які отримують супутнє лікування інгібіторами CYP3A4 (наприклад еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол). З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії слід досягти стабілізації стану пацієнтів на тлі терапії альфа-блокаторами до застосування силденафілу. Крім того, слід розпочати призначення силденафілу з дози 25 мг.

Побічні реакції:
Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли в клінічних дослідженнях серед пацієнтів, які приймали силденафіл, були головний біль, припливи, диспепсія, розлади зору, закладеність носа, запаморочення та порушення кольорового зору. Нижче вказані всі клінічно важливі побічні реакції, які мали місце в клінічних дослідженнях при частоті появи більше, ніж при прийомі плацебо, за системами організму та частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000).
Також включена частота появи клінічно важливих побічних реакцій, про які повідомлялося з постмаркетингового досвіду, як невідомі. У кожній групі за частотою побічні ефекти представлені в порядку зниження серйозності.
Клінічно важливі побічні реакції, про які повідомлялося при частоті появи більше, ніж плацебо, в контрольованих клінічних дослідженнях, та клінічно важливі побічні реакції, про які повідомлялося під час постмаркетингового спостереження.
З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи шкірні висипання.
З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, гіпестезія; рідко – цереброваскулярний напад, непритомність; невідомо – минущий ішемічний напад, епілептичний напад, рецидив епілептичного нападу.
З боку органів зору: часто – аномальний зір (затуманення зору, підвищена чутливість до світла), хроматопсія (помірного ступеня, транзиторна, головним чином кольоровий зір); нечасто – кон’юнктивальні розлади, захворювання очей (біль в очах, почервоніння очей), розлади лакримації, інші розлади очей; невідомо – неартеріальна передня ішемічна невропатія зорового нерва, оклюзія судин сітківки, дефект зорового поля.
З боку органів слуху: нечасто – вертиго, дзвін у вухах; рідко – туговухість*.
З боку серцево-судинної системи: часто – припливи; нечасто – прискорене серцебиття, тахікардія; рідко – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія; інфаркт міокарда, фібриляція передсердь; невідомо – шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, синкопе, носові кровотечі.
З боку дихальної системи: часто – риніт (закладеність носа); рідко – носова кровотеча.
З боку травного тракту: часто – диспепсія; нечасто – блювання, нудота, сухість у роті.
З боку шкіри, підшкірних та м’яких тканин: нечасто – висипання на шкірі.
З боку кістково-м’язового апарату та сполучної тканини: нечасто – міалгія.
З боку репродуктивної функції та молочних залоз: невідомо – пріапізм, подовжена ерекція. Загальні розлади та порушення умов введення: нечасто – біль у груднині, втома.
Лабораторні показники: нечасто – підвищена частота серцевих скорочень.
* Порушення з боку органів слуху: раптова туговухість. Про раптове зниження або втрату слуху повідомлялося у поодиноких випадках постмаркетингового досвіду або клінічних досліджень із застосуванням всіх інгібіторів PDE5, включаючи силденафіл. При застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, небажані ефекти були подібні, але виникали частіше.
Застосування силденафілу не впливало на частоту захворюваності на інфаркт міокарда та показник летальності від серцево-судинних захворювань.

Передозування:
При передозуванні спостерігалися посилення побічних реакцій. У випадках передозування за необхідності слід застосовувати симптоматичну терапію. Діаліз не може прискорити виведення препарату, оскільки силденафіл міцно зв’язаний з білками плазми і не виводиться із сечею.

Застосування у період вагітності або годування груддю:
Не застосовують у жінок.

Діти:
Не застосовують.

Особливості застосування:
Для діагностики порушень ерекції, визначення можливих причин захворювання та призначення адекватного лікування необхідно ретельно вивчити історію хвороби пацієнта та провести ретельне медичне обстеження.
Перед початком будь-якого лікування порушень ерекції необхідно враховувати стан серцево-судинної системи пацієнтів, оскільки існує певний ризик з боку серцевої системи, пов’язаний із сексуальною активністю. Силденафіл має судинорозширювальні властивості, що призводить до легкого та минущого зниження артеріального тиску. Перед призначенням силденафілу лікар повинен ретельно зважити ризик небажаних проявів судинорозширювальної дії у пацієнтів з певними супутніми захворюваннями на тлі сексуальної активності. Підвищена чутливість до судинорозширювальних засобів спостерігається у хворих із лівошлуночковою обструкцією (наприклад стеноз аорти; обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія) або в осіб з рідкісним синдромом множинної системної атрофії, яка проявляється тяжким порушенням автономного контролю артеріального тиску.
Візарсин посилює гіпотензивну дію нітратів.
У період після впровадження препарату у широку медичну практику повідомлялося про серйозні серцево-судинні ускладнення, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, вентрикулярну аритмію, цереброваскулярну геморагію, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію. Більшість, але не всі, з цих пацієнтів мали попередні серцево-судинні фактори ризику. Переважна кількість таких випадків спостерігалася протягом або відразу після сексуального навантаження, незначна частина – через короткий період після прийому силденафілу без сексуальної активності. Неможливо встановити пряму залежність таких випадків із застосуванням силденафілу, сексуальним навантаженням, із супутніми серцево-судинними захворюваннями, комбінацією цих факторів або іншими факторами. Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з анатомічною деформацією пеніса (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам, які мають захворювання, що можуть призвести до розвитку пріапізму (серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).
Безпека та ефективність комбінацій силденафілу з іншими видами лікування для еректильної дисфункції не вивчалися, тому застосовувати такі комбінації не рекомендується. Дефекти зору та випадки неартеріальої передньої ішемічної нейропатії зорового нерва спостерігалися у зв’язку з прийомом силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ-5. Пацієнтам рекомендується у випадку раптового розладу зору припинити прийом Візарсину та негайно звернутися до лікаря.
Не рекомендується супутній прийом силденафілу з ритонавіром.
Силденафіл рекомендується застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно застосовують альфа-адреноблокатори, оскільки в деяких випадках це може призвести до симптоматичної гіпотензії. Для того, щоб мінімізувати ризик розвитку постуральної гіпотензії, слід досягти стабілізації показників артеріального тиску за допомогою альфа-блокаторів до застосування силденафілу. Слід починати застосовувати силденафіл з дози 25 мг. Крім того, лікарі повинні розповісти пацієнтам, що робити у разі виникнення симптомів постуральної гіпотензії.
Дослідження тромбоцитів людини in vitro свідчать, що силденафіл посилює антиагрегаційний ефект натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації з безпеки стосовно призначення силденафілу пацієнтам зі схильністю до кровотечі або з гострою виразкою шлунка, тому цій групі пацієнтів силденафіл слід призначати тільки після ретельної оцінки користі та ризику. Візарсин містить лактозу, тому пацієнтам з такими рідкісними спадковими проблемами, як галактозна непереносимість, дефіцит лактози Лаппа або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати цей препарат.
Візарсин протипоказаний для застосування жінками.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводилися. Оскільки під час клінічних досліджень силденафілу спостерігалося запаморочення та порушення зору, пацієнти повинні знати свою реакцію у відповідь на застосування Візарсину, перш ніж керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій:
Вплив інших лікарських засобів на силденафіл
Дослідження іn vitro
Метаболізм силденафілу опосередковується, головним чином, ізоформами цитохрому P450 (CYP) 3A4 (основний шлях) та 2C9 (другорядний шлях). Отже, інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити виведення силденафілу.
Дослідження іn vivo
Дані досліджень продемонстрували зменшення кліренсу силденафілу при супутньому прийомі інгібіторів CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин).
Хоча у таких пацієнтів і не спостерігалося жодного підвищення частоти появи побічних явищ, однак слід прийняти рішення про прийом початкової дози 25 мг, коли силденафіл застосовується одночасно з інгібіторами CYP3A4. Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, який є високоспецифічним інгібітором Р450, на стадії рівноважних концентрацій (500 мг двічі на добу) із силденафілом (100 мг одноразово) призводить до 300 % збільшення (в 4 рази) максимальної концентрації (Cmax) силденафілу і 1000 % збільшення (в 11 разів) площа під кривою «концентрація-час» (AUC) силденафілу у плазмі крові. Через 24 години концентрації силденафілу в плазмі були приблизно 200 нг/мл, у той час як при застосуванні силденафілу окремо ці концентрації становили 5 нг/мл.
Це пов’язано з ритонавірзумовленими ефектами на ізоферменти Р450. Силденафіл не мав жодного впливу на фармакокінетику ритонавіру. На основі цих фармакокінетичних результатів супутній прийом силденафілу з ритонавіром не рекомендується, однак максимальна доза силденафілу ні при яких обставинах не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.
Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітору CYP3A4, на стадії рівноважних концентрацій (1200 мг три рази на добу) із силденафілом (100 мг одноразово) призводить до збільшення на 140 % Cmax силденафілу та до збільшення на 210 % AUC силденафілу. Силденафіл не мав жодного впливу на фармакокінетику саквінавіру. Можна передбачити, що сильніші інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, матимуть більші ефекти.
При введенні одноразової дози 100 мг силденафілу з еритроміцином, специфічним інгібітором CYP3A4, у стабільному стані (500 мг два рази на добу щодобово протягом 5 днів) відбувалося збільшення на 182 % системної експозиції силденафілу (AUC). У здорових чоловіків- добровольців не було жодного доказу впливу азитроміцину (500 мг щодобово протягом 3 днів) на AUC, Cmax, tmax, константу швидкості виведення або наступний після цього період напіввиведення силденафілу або його основного метаболіту в кровообігу. Циметидин (800 мг), інгібітор цитохрому P450 та неспецифічний інгібітор CYP3A4, у здорових добровольців спричинив збільшення на 56 % концентрацій силденафілу в плазмі при супутньому прийомі силденафілу (50 мг). Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором метаболізму в стінках кишечнику CYP3A4 та може спричинити помірне збільшення рівня силденафілу в плазмі.
Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду і алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. Хоча спеціальні дослідження взаємодії не проводились для всіх лікарських засобів, фармакокінетичний аналіз не показав жодного ефекту супутнього лікарського засобу на фармакокінетику силденафілу, який відносився до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), інгібіторів CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидів та споріднених діуретиків, петльових та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, блокаторів кальцієвих каналів, антагоністів бета-адренорецепторів або стимуляторів метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати).
Нікорандил – це гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Через нітратний компонент він має потенціал до серйозної взаємодії із силденафілом.
Вплив силденафілу на інші лікарські засоби
Дослідження іn vitro
Силденафіл – це слабкий інгібітор ізоформ цитохрому P450 1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4 (IC50 >150 мкM). Враховуючи, що максимальна концентрація силденафілу в плазмі становить приблизно 1 мкM після прийому рекомендованих доз, малоймовірно, що Візарсин впливатиме на кліренс субстратів цих ізоферментів. Немає жодних даних про взаємодію силденафілу та неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, таких як теофілін чи дипіридамол.
Дослідження іn vivo
Відповідно до відомого впливу силденафілу на обмін оксиду азоту/гуанозинмонофосфату (цГМФ) було показано, що він посилює гіпотензивний ефект нітратів, тому протипоказаний його супутній прийом з донорами оксиду азоту або нітратами в будь-якій формі.
Супутнє лікування силденафілом пацієнтів, що застосовують альфа-адреноблокаторну терапію, може призвести до виникнення симптоматичної гіпотензії у деяких пацієнтів. Це, ймовірно, може статися протягом 4 годин після прийому силденафілу. Одночасне застосування силденафілу з альфа-блокаторами може спричинити виникнення симптоматичної гіпотензії в деяких пацієнтів. Жодної значної взаємодії не було показано при супутньому прийомі силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), обидва з яких перетворюються за участю CYP2C9.
Силденафіл (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилював гіпотензивного ефекту алкоголю у здорових добровольців, які мали максимальний рівень алкоголю в крові – 80 мг/дцл.
Загалом такі класи антигіпертензивних препаратів, як діуретики, бета-блокатори, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II, антигіпертензивні лікарські засоби (вазодилататори або препарати, що діють на центральну нервову систему), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори альфа-адренорецепторів, не показали жодної різниці за профілем побічних реакцій у пацієнтів, які приймали силденафіл, порівняно з прийомом плацебо. У спеціальному дослідженні взаємодії, в якому силденафіл (100 мг) вводився одночасно з амлодипіном пацієнтам з артеріальною гіпертензією, відбувалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску в положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне додаткове зниження діастолічного артеріального тиску в положенні лежачи становило 7 мм рт. ст. Ці додаткові зниження артеріального тиску мали подібну амплітуду до знижень, що спостерігалися при прийомі тільки силденафілу здоровими добровольцями.
Силденафіл (100 мг) у стабільному стані не впливав на фармакокінетику інгібіторів протеази ВІЛ, саквінавіру та ритонавіру, які обидва є субстратами CYP3A4.

Фармакологічні властивості:
Фармакодинаміка.
Силденафіл – це пероральний терапевтичний засіб, що застосовується для лікування порушень ерекції у чоловіків. У природному становищі, зокрема при сексуальній стимуляції, він відновлює порушену ерекцію шляхом збільшення приливу крові до статевого члена.
Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у звільненні окису азоту (NO) в кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. NO активує фермент гуанілатциклазу, що спричиняє підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), розслаблення гладких м’язів кавернозного тіла і посилення припливу до них крові.
Силденафіл - це потужний та селективний інгібітор специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ-5) цГМФ у кавернозному тілі, де ФДЕ-5 – відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл має периферичний центр дії на ерекцію. Силденафіл не має прямого послаблюючого ефекту на ізольоване кавернозне тіло людини, але значно посилює послаблюючий ефект оксиду азоту на цю тканину. При активації шляху оксид азоту/цГМФ, яка має місце при сексуальній стимуляції, пригнічення ФДЕ-5 за допомогою силденафілу призводить до збільшення рівнів цГМФ у кавернозному тілі. Тому і необхідна сексуальна стимуляція, щоб силденафіл здійснив цільовий позитивний фармакологічний вплив.
Дослідження in vitro показали, що силденафіл є селективним відносно ФДЕ-5, який залучений до процесу ерекції. Його вплив є більш сильнішим на ФДЕ-5, ніж на інші відомі фосфодіестерази. Існує 10-разова селективність над ФДЕ-6, який залучений у процес фотоперетворення в сітківці. При максимально рекомендованих дозах існує 80-разова селективність над ФДЕ-1 та більше ніж 700-разова над ФДЕ-2, 3, 4, 7, 8, 9, 10 та 11. Зокрема силденафіл має більше ніж 4000-разову селективність відносно ФДЕ-5 над ФДЕ-3, цГМФ-специфічної ізоформи фосфодіестерази, яка бере участь у контролі за скороченням серця.

Фармакокінетика.
Абсорбція.
Силденафіл швидко абсорбується. Максимальні концентрації, що спостерігалися, досягалися протягом 30-120 хвилин (у середньому 60 хвилин) після перорального застосування в стані натще. Середня абсолютна пероральна біодоступність становить 41 % (діапазон 25-63 %). Після перорального застосування силденафілу AUC та Cmax збільшуються пропорційно збільшенню дози в рамках рекомендованого діапазону дозування (25-100 мг). При прийомі силденафілу разом з їжею швидкість абсорбції знижується із середньою затримкою в tmax 60 хвилин та із середнім зменшенням Cmax на 29 %.
Розподіл.
Середній об’єм розподілу в стабільному стані (Vd) для силденафілу становить 105 л, вказуючи на розподіл у тканини. Після перорального застосування одноразової дози 100 мг середня максимальна загальна концентрація силденафілу в плазмі крові становить приблизно 440 нг/мл (CV 40 %). Оскільки силденафіл (та його основний метаболіт N­дезметил в загальному кровообігу) на 96 % зв’язується з білками плазми, це призводить до середньої максимальної концентрації вільного силденафілу в плазмі крові – 18 нг/мл (38 нM). Зв’язування з білками не залежить від загальної концентрації препарату. У здорових добровольців, які приймали силденафіл (100 мг – одноразова доза), менше ніж 0,0002 % (в середньому 188 нг) введеної дози було наявним в еякуляті через 90 хвилин після дозування.
Метаболізм.
Силденафіл головним чином перетворюється за допомогою мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Основний метаболіт у загальному кровообігу утворюється шляхом N-деметиляції силденафілу. Цей метаболіт має профіль селективності фосфодіестерази, подібний до силденафілу, та потужність in vitro для ФДЕ-5 приблизно 50 % тієї, що має первинний препарат. Концентрація цього метаболіту в плазмі становить приблизно 40 % тих концентрацій, що спостерігалися для силденафілу. Метаболіт N-дезметил далі метаболізується з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 4 години.
Виведення.
Загальний кліренс силденафілу з організму становить 41 л/год з кінцевою фазою періоду напіввиведення 3-5 годин. Після перорального чи внутрішньовенного застосування силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, головним чином з фекаліями (приблизно 80 % введеної пероральної дози) та меншою мірою із сечею (приблизно 13 % введеної пероральної дози).

Фармакокінетика у особливих групах пацієнтів
Особи літнього віку
Здорові добровольці літнього віку (65 років чи старше) мали знижений кліренс силденафілу, призводячи до більших (приблизно на 90 %) концентрацій силденафілу метаболіту N-дезметилу в плазмі порівняно з тими, що спостерігались у здорових молодших добровольців (віком 18-45 років). Через вікову різницю у зв’язуванні з білками плазми відповідне збільшення концентрацій вільного силденафілу в плазмі становило приблизно 40 %.
Ниркова недостатність
У добровольців з легкими та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну = 30-80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу не була змінена після прийому 50 мг одноразової пероральної дози. Середні AUC та Cmax метаболіту N-дезметилу збільшилися відповідно на 126 % та 73 % порівняно з відповідними віковими групами добровольців без порушення функції нирок. Однак через високу міжособисту варіабельність ці різниці не були статистично значущими. У добровольців з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу був знижений, призводячи до середнього збільшення AUC та Cmax відповідно на 100 % та 88 %, порівняно з відповідними віковими групами добровольців без порушення функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax метаболіту N-дезметилу були значно збільшені, відповідно на 79 % та 200 %.
Печінкова недостатність
У добровольців з легким та помірним цирозом печінки (ступінь А та В за шкалою Чайлд-П’ю) був знижений кліренс силденафілу, що призводило до збільшення AUC (84 %) та Cmax (47 %), порівняно з відповідними віковими групами добровольців без порушення функції печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не досліджувалася.

Фармацевтичні характеристики:
Основні фізико-хімічні властивості таблетки по 25 мг: овальні, двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з маркуванням «25» з одного боку;
таблетки по 50 мг: овальні, двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з маркуванням «50» з одного боку;
таблетки по 100 мг: овальні, двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з маркуванням «100» з одного боку.

Термін придатності: 3 роки.

Умови зберігання:
Для лікарського засобу не потрібні спеціальні умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка:
По 1, 2 або 4 таблетки в блістері, по 1 блістеру в картонній коробці;
по 4 таблетки в блістері, по 2 блістери в картонній коробці;
по 4 таблетки в блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

Купить, заказать препараты ВИЗАРСИН® Q-TAB® таблетки, дисперг. в рот. полос., по 50 мг №1
в аптеке Семья 7я Оформить заказ

Аптека 7я, цены лекарства препараты витамины купить в Киеве

Внимание
Данная инструкция по применению предназначена исключительно для ознакомления.
Перед использованием препарата вы должны обязательно проконсультироваться с врачом.
Категории препаратов
BL | Антибиотики | Антидепрессанты | БАДы | Витамины и минералы | Гипотензивные средства | Гомеопатия | Гормональные препараты | Для детей | Иммуномодулирующие средства | Кардиология | Лечебная косметика | Мази и наружные формы | Медтехника | Нервная система | Обезболивающие | Онкология, препараты, действующие на с-му крови | Опорно-двигательный аппарат | Офтальмология | Перевязка, шприцы, хирургический материал | Пищеварительная система | Противоаллергические | Противоастматические | Противовоспалительные | Противомикробные, противовирусные и противопаразитарные | Противопростудные | Прочие | Сосудистые | Средства гигиены и ухода за больными | Средства для полости рта | Суппозитории (Свечи) | Урология, гинекология | Успокоительные, снотворные | Ушные и глазные средства | Щитовидная железа | Эндокринология | Эфирные масла, травы |