Корзина
В корзине товаров
На сумму грн
 
Оформить заказ
На главную  Написать письмо
Логин:  Пароль:      Напомнить пароль   Регистрация
Алфавитный указатель препаратов
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
Наличие и цену уточняйте у провизора.

Препарат:


Описание:

ЦИТОЗАР
СУТOSАR

Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви:
cytarabine;4-аміно-1-бета-D-арабінофуранозил-1 H-піримідин-2-он;

основні фізико-хімічні властивості:
білий або майже білий ліофілізований порошоку вигляді таблетки або аморфної маси;

Cклад:
ЦИТОЗАР 100 мг флакон із порошком + ампула з розчинником:
у флаконі з порошком міститься цитарабіну 100 мг;

допоміжні речовини:
кислота соляна, натрію гідроксид, вода дляін’єкцій;
в ампулі з розчинником 5 мл міститься спиртубензилового 45 мг; вода для ін’єкцій;

ЦИТОЗАР 500 мг флакон з порошком + флакон із розчинником:
у флаконі з порошком міститься цитарабіну 500 мг;

допоміжні речовини:
кислота соляна, натрію гідроксид, вода дляін’єкцій;
у флаконі з розчинником 10 мл міститься спиртубензилового 90 мг; вода для ін’єкцій;

ЦИТОЗАР 1 г флакон із порошком:
у флаконі з порошком міститься цитарабіну 1 г;

допоміжні речовини:
кислота соляна, натрію гідроксид, вода дляін’єкцій;

Форма випуску: Порошок ліофілізований для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група:
Протипухлинний препарат групи антиметаболітів.

Код АТС L01B C01.

Фармакологічні властивості:
Фармакодинаміка.
Точний механізм діїцитарабіну повністю не з’ясований, однак вважається, що він діє шляхом пригнічення синтезу ДНК. Внутрішньоклітинно цитарабін перетворюється в активний метаболіт цитарабіну трифосфат, який інгібує синтез ДНК.
Фермент, що відповідає за це перетворення – дезоксицитидинкіназа, - знаходиться переважно упечінці і, можливо, в нирках. Цитарабін ін активується ферментомцитидиндезаміназою, який виявлено у тонкому кишечнику, нирках і печінці. Співвідношення активуючого дезоксицитидинкінази та ін активуючого ферменту цитидиндезамінази у клітині визначає чутливість тканини до цитотоксичної діїцитарабіну. Тканини з високою чутливістю мають високий рівень активуючого ферменту.
Цитарабін не впливає на непроліферуючі абопроліферуючі клітини поза фазою 8 або синтезом ДНК. Таким чином, цитарабін є протипухлинним препаратом із специфічністю до клітинного циклу.

Фармакокінетика.
Всмоктування.
При підшкірному або внутрішньом‘язовому введенні міченого тритієм цитарабіну пікові рівні радіо активності в плазмі досягаються приблизно через 20 - 60 хвилин післяін’єкції і виявляються значно меншими, ніж після внутрішньо венного застосування. У хворих, які отримують однакові дози препарату, відмічаються великі варіації у плазмових концентраціях цитарабіну. На основі деяких досліджень припускають, що ці варіації корелюють із клінічним ефектом. Шанси на досягнення гематологічної ремісії більші при високих плазмових рівнях.
Розподіл.
При плазмових рівнях, що знаходяться в терапевтичному інтервалі від 0,005 до 1 мг/л, 13,3% загальної кількостіцитарабіну в плазмі знаходиться у зв’язаному з білком стані. У межах терапевтичного інтервалу лікарських концентрацій частка зв’язаного препарату не залежала від концентрації.
Після внутрішньо венного введення експериментальних доз 2 або 3 г/м2 кожні 12 годин був зареєстрований високий ступінь проникнення цитарабіну до центральної нервової системи, при цьому досягається більш рівномірний розподіл цитарабіну всередині твердої й м’якої мозкової оболонки і, можливо, мозкової паренхіми, ніж при інтратекальному введенні стандартних доз. У хворих, які отримують стандартні дози цитарабіну шляхом безперервних внутрішньо венних або підшкірних інфузій, концентрація препарату у спинномозковій рідині не залежить від швидкості введення.
Біо трансформація. Цитарабін метаболізується дезоксицитидинкіназою йіншими нуклеотидкіназами до нуклеотидтри фосфату, який ефективно інгібуєДНК-полімер азу. Цитарабін перетворюється у свою активну форму шляхомфосфорилювання в лейкозних бластних клітинах і нормальному кістковому мозку.
Цитарабін швидко дезамінується цитидиндезаміназою з утворенням неактивного метаболіту урациларабінозиду 1-3-В-арабінофуранозилурацилу. Цей процес відбувається головним чином у печінці, меншою мірою - в крові та інших тканинах. Очевидно, баланс активності кіназ і дезаміназ може виявитися важливим фактором для визначення чутливості або резистентності клітини до цитарабіну.
Екскреція.
Після швидкої внутрішньо венної ін’єкції Цитозару®препарат виводиться із плазми у дві фази. За початковою фазою - фазою розподіл уз періодом напів виведення близько 10 хвилин йде друга фаза - фаза розподілу зперіодом напів виведення приблизно від 1 до 3 годин.
Протягом 24 годин приблизно 80% введеної радіо активної мітки виділяється із сечею, причому близько 90% її екскретуєтьсяу формі 1-Р-О-арабінофуранозилурацилу.

Показання для застосування:
Цитозар призначений для застосування сумісно з достатніми дозами інших цитостатиків для досягнення і підтримання ремісії при гострих нелімфобластних лейкозах у дорослих і в дітей; досягнення і підтримання ремісії гострого лімфобластного лейкозу у дорослих ідітей; інтратекальної профілактики і лікування лейкемічних інфільтратів у центральній нервовій системі; лікування неходж кінської лімфоми помірного та високого ступеня злоякісності у дорослих; лікування неходж кінської лімфоми удітей; лікування бластного кризу при хронічному мієлобластному лейкозі. Терапія високими дозами застосовується для лікування рефрактерної неходж кінськоїлімфоми; рефрактерного гострого нелімфобластного лейкозу; рефрактерного гострого лімфобластного лейкозу; рецидиву гострого лейкозу; лейкемії, асоційованої з особливим ризиком вторинного лейкозу внаслідок проведеної хіміотерапії та/або радіотерапії, проявами лейкозу внаслідок трансформаціїпре лейкозу; підтримання ремісії гострого нелімфобластного лейкозу у хворих віком до 60 років; бластних кризів хронічного мієлобластного лейкозу.

Спосіб застосування та дози:
Цитозар може вводитися шляхом внутрішньо венної ін’єкції чи інфузії, підшкірно або інтратекально. Стерпна сумарна доза може бути більшою, якщо хворі отримують препарат швидкими внутрішньо венними ін’єкціями, а не повільними інфузіями.
Цей феномен пов’язанийзі швидкою інактивацією препарату і короткочасністю впливу високих концентраційна чутливі нормальні і пухлинні клітини після швидких ін’’єкцій.
Схоже, що нормальні й пухлинні клітини відповідають на ці різні способи застосування препарату майже однаково і чітких клінічних переваг будь-якого з цих способів не виявлено.
При гострих нелімфобластних лейкозах для індукції ремісії при хіміотерапії звичайними дозами цитарабіну у комбінації з іншими протипухлинними препаратами Цитозар® призначають по 100 мг/м2на добу безперервною внутрішньо венною інфузією протягом 7 днів або 100 мг/м2на добу внутрішньо венно кожні 12 годин 7 днів підряд.
Перед призначенням препарату при гострихлімфобластних лейкозах рекомендується звернутися до спеціальної літератури.

ІНТРАТЕКАЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ НЕЙРОЛЕЙКЕМІЇ:
Цитозар застосовується при гострому лейкозі інтратекально в дозівід 5 до 75 мг/м2 поверхні тіла. Періодичність застосування варіювала від 1 разу на день протягом 4 днів до 1 разу в чотири дні. Найчастіше застосовується така схема: 30 мг/м2 кожні 4 дні до нормалізації складу спинномозкової рідини, а потім ще одне додаткове введення. Доза звичайно залежить від типу і вираженості неврологічної симптоматики та ефективності попередньої терапії.

Дітям:
вперше виявленим гострим лімфобластнимлейкозом з метою профілактики, а також для лікування нейролейкемії Цитозар®застосовували інтратекально разом із солу-кортефом і метотрексатом. Повідомлялося, що профілактичне застосування трьох препаратів запобігало пізнім неврологічним рецидивам і дало змогу досягнути такої самої частоти одужань і виживаності, як у хворих, яким для первинної профілактики нейролейкеміїпроводили опромінення ЦНС та інтратекальні введення метотрексату. Доза Цитозару®становила 30 мг/м2, солу-кортефу - 15 мг/м2 іметотрексату - 15 мг/м2.
Перед проведенням такої терапії лікарю слід ознайомитися з цим повідомленням. Може виявитись ефективним і профілактичне застосування цих трьох препаратів після успішного лікування епізодунейролейкозу. Лікар повинен ознайомитися із сучасною літературою, перш ніжпочати таке лікування.

ЗАСТОСУВАННЯ У ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ:
Ідентично застосуванню у лікуванні дорослих.

ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ:
Цитозар застосовується у вигляді розчину для одноразового введення.
У разі використання розчину багаторазово розчинник повинен містити консервант.
Цитозар у вигляді стерильного порошку може бути розчинений у воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині декстрози як із консервантом, так і без нього.
Для інтрате кального введення рекомендується застосовувати 0,9% розчин натрію хлориду.
Максимальна концентрація, яка може бути отримана при розчиненні Цитозару®, становить 100 мг/мл. Для отримання розчину з концентрацією 100 мг/мл додають такі об’єми розчинника:
Розчинник Цитозар 4,7 мл 500 мг 9,4 мл 1 г

Примітка:
для того, щоб відкрити ампулу, пилка не потрібна. Шийка ампули попередньо надрізана у місці звуження. Правильно зорієнтувати ампулу допомагає кольорова крапка на голівці.
Слід узяти ампулу в руки і перевернути її крапкою до себе. Якщо покласти палець на цю крапку і злегка натиснути, ампула легко відкриється.

Побічна дія:
ОЧІКУВАНІ РЕАКЦІЇ
Оскільки Цитозар® цитарабін пригнічує функцію кісткового мозку, внаслідок його застосування можливий розвиток анемії, лейкопенії, тромбоцит опенії, мегалобластозу, а також зниження кількостіретикулоцитів. Вираженість цих реакцій залежить від доз і програми терапії. Можуть також виникнути клітинні зміни в морфології кісткового мозку й мазків периферичної крові. Після п’ятиденної безперервної інфузії або окремих ін’єкційв дозах 50 - 600 мг/м2 зниження кількості лейкоцитів носитьдвофазовий характер. Незалежно від початкового рівня лейкоцитів, дози або схеми терапії початкове зниження відмічається у перші 24 години, а найнижчі показники досягаються на 7–9-й день.
Потім спостерігається короткочасний підйом з максимумом десь на 12 день. При другому і більш глибокому зниженні найнижчий рівень відмічається на 15-24-й день. У наступні 10 днів кількість лейкоцитів швидко зростає вище початкового рівня. Тромбоцит опенія відмічається з 5-го дняі досягає найбільшої вираженості на 12–15-й день. Потім у наступі 10 днів відбувається швидка нормалізація кількості тромбоцитів.

ІНФЕКЦІЙНІ УСКЛАДНЕННЯ:
Інфекції вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні або сапрофітні будь-якої локалізації можуть бути пов’язані із застосуванням Цитозару® у вигляді моно терапії або в комбінації зіншими імуносуп ресорами в дозах, що пригнічують клітинний і гуморальний імунітет.
Ці інфекції можуть бути слабко виражені, але можуть бути і тяжкими, навіть фатальними.синдромцитозару
Описаний синдром Цитозару®. Він характеризується пропасницею, міалгією, болем у кістках, іноді - болем угрудній клітці, макулопапульозним висипом, кон’юнктивітом і нездужанням. Звичайно він виникає через 6-12 годин після застосування препарату. Показано, що в плані профілактики і лікування цього синдрому ефективні кортикостероїди.
Якщо, на думку лікаря, ця симптоматика підлягає терапії, слід призначити кортикостероїди і не припиняти застосування препарату.

ПОБІЧНІ ДІЇ, ЯКІ СПОСТЕРІГАЮТЬСЯ НАЙЧАСТІШЕ:
Анорексія, нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки, пропасниця, висип, тромбофлебіт, запалення або покриття виразками слизової оболонки порожнини рота або анальної ділянки.
Нудота і блювання найчастіше зустрічаються після швидких внутрішньо венних ін’єкцій.

ПОБІЧНІ ДІЇ, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ РІДКО:
Сепсис, целюліт у місці ін’єкції, покриття виразками шкіри, затримка сечі, порушення функції нирок, неврит, нейро токсичність, біль угорлі, пневмонія, біль у животі, поява ластовиння, жовтуха, кон’юнктивіт може поєднуватися з висипом, запаморочення, алопеція, виразка стравоходу, езофагіт, біль у грудній клітці, перикардит, головний біль, кропив’янка, анафілаксія, алергічний набряк, свербіж, відчуття нестачі повітря.

ТЕРАПІЯ ВИСОКИМИ ДОЗАМИ:
При застосуванні високодозових програм 2-3 г/м2 терапії Цитозаром описані тяжкі, а іноді смертельні токсичні явищаз боку ЦНС, шлунково-кишкового тракту і легенів.
Ці явища включають оборотне ушкодження рогівки і геморагічний кон’юнктивіт, якому можна запобігти або зменшити шляхом місцевого профілактичного застосування кортикостероїд них очних крапель; дисфункцію головного мозку і мозочка, у т. ч. зміни особистості, сомнолентність і кому, як правило, оборотні; тяжкі виразки слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, у т. ч. рпеитаtоsіs сystоіdеs іпtеstіпаlis, що призводить до перитоніту; сепсис і абсцес печінки; набряк легенів; ушкодження печінки з гіпербілірубінемією; некрози тонкої кишки; некротичний коліт.
У двох дорослих хворих на гострий нелімфобластнийлейкоз після консолідації високими дозами Цитозару®, даунорубіциномта аспарагін азою розвинулась периферична моторна та сенсорна нейропатія. Хворі, які отримували високі дози Цитозару®, потребують спостереження з приводу можливої нейропатії, оскільки для того, щоб уникнути необоротних неврологічних порушень, може знадобитися зміна доз або режиму застосування препарату.
У 10хворих, які отримували експериментальну програму терапії, що включає проміжні дози Цитозару® 1 г/м2 з іншими хіміотерапевтичними агентами мета-АМСА, даунорубіцин, VР-16 або без них, розвинувся дифузнийінтерстиціальний пульмоніт, причина якого залишилася нез’ясованою, однак вінміг бути пов’язаний з терапією Цитозаром®.
Зрідка описувалась поява вираженого шкірного висипуз подальшою десквамацією.
Повна алопеція частіше спостерігається при застосуванні високодозових, а не стандартних програм терапії.
При проведеннівисокодозової терапії не слід використовувати розчинник, що містить бензиловийспирт.
Після проведення експериментальної терапії високими дозами Цитозару® та циклофосфану для підготовки до трансплантації кісткового мозку розвинулася кардіоміопатія зі смертельним наслідком.
Повідомлялося, що після експериментальної терапії високими дозами Цитозару® з приводу рецидивів лейкозу спостерігався синдром раптового респіраторного дистресу, який швидко прогресував до набряку легенів і кардіомегалії, яка визначалася рентгенологічним методом. В одному випадку цей синдром призвів до летального наслідку.

Протипоказання:
Цитозар протипоказаний хворим зі встановленою гіперчутливістю до препарату. Гострі інфекційні захворювання, вагітність, годування груддю, ниркова та печінкова недостатність.

Передозування:
Не існує антидоту, який би застосовувався при передозуванні Цитозару.
Неприйнятне прискорення необоротноїнейротоксичної дії і настання смерті мало місце після здійснення 12 інфузійтривалістю по 1 годині кожні 12 годин у разовій дозі 4,5 г/м2.

Особливості застосування:
Цитозар повинні призначати тільки лікарі, які мають досвід протипухлинної терапії.
У період здійснення індукції ремісії хворі повинні лікуватися в умовах, де лабораторне забезпечення й можливості замісної терапії достатні для проведення моніторингу лікарської переносимості і захисту, а також підтримання життя пацієнта, ослабленого токсичною дією ліків. Розглядаючи доцільність терапії Цитозаром®, слід оцінити співвідношення потенційної користі для хворого і відомих токсичних ефектів препарату. До прийняття рішення про початок терапії лікар повинен ознайомитися зі змістом цієї інструкції для застосування.
Цитозар має потужну пригнічуючу дію відносно функції кісткового мозку. З обережністю слід розпочинати терапію ухворих з існуючою медикаментозною мієлосупресією.
Пацієнти, які отримують цей препарат, повинні знаходитися під пильним медичним наглядом, а в початковий період лікування необхідні щоденні дослідження кількості лейкоцитів і тромбоцитів. Після зникнення бластних клітин із периферичної крові потрібно регулярне проведення дослідження кісткового мозку.
Мають бути умови і обладнання для лікування потенційно смертельних ускладнень мієлосупресії інфекцій внаслідокгранулоцит опенії і порушення інших механізмів захисту, а також кровоточивості внаслідок тромбоцит опенії. Описаний один випадок анафілаксії відразу після внутрішньо венного введення Цитозару®, яка призвела до гострої зупинки серцево-легеневої діяльності, що вимагала проведення реанімаційних заходів.
Пацієнти, які отримують Цитозар®, повинні знаходитися під пильним наглядом. Обов’язково слід часто контролю вати кількість тромбоцитів і лейкоцитів і статус кісткового мозку. Якщо пригнічення кісткового мозку препаратом призвело до зниження кількості тромбоцитів до 50 000 і нижчеабо зниження кількості поліморфно ядерних гранулоцитів до 1 000/мм3 інижче, слід розглянути питання про припинення або зміну терапії. Кількість формених елементів у периферичній крові може продовжувати знижуватися і після відміни препарату, досягаючи мінімуму через 12-24 дні після припинення терапії. Якщо зберігаються показання, то терапія може бути відновлена при чітких ознаках відновлення кісткового мозку послідовне дослідження мазків. Пацієнти, в яких терапія Цитозаром® була тимчасово припинена до відновлення показників периферичної крові, можуть вийти з-під спостереження. У деяких пацієнтів відмічався тромбофлебіт у місці ін’єкції або інфузії препарату. Рідко пацієнти відмічали біль і запалення у місці підшкірного введення. Однак у більшості випадків препарат переносився добре. При швидкому введенні великих доз у пацієнтів часто спостерігалось блювання, яке могло тривати протягом декількох годин після ін’єкції. Ця дія препарату може бути менш вираженою при проведенні інфузій. Очевидно, печінка інактивує значну частину введеної речовини. Препарат слід з обережністю застосовувати і знижувати дозу хворим з порушеною функцією печінки. У пацієнтів, які отримують Цитозар®, слід частоконтролю вати стан кісткового мозку, функцію печінки і нирок.
Як і інші цитотоксичні препарати, Цитозар®може спричинювати гіперуремію внаслідок швидкого лізису неопластичних клітин.
Лікарю слід контролю вати рівень сечової кислоти в крові і бути готовим до усунення гіперуремії медикаментозними або іншими методами.
У пацієнтів, які отримують Цитозар® у комбінації з іншими препаратами, відмічалися випадки гострого панкреатиту.
У двох хворих на дитячий гострий мієлобластнийлейкоз, які внутрішньо венно та інтратекально отримували Цитозар® у звичайних дозах поряд з багатьма іншими препаратами, що застосовуються одночасно, розвинувся відстрочений висхідний прогресивний параліч, який водному з цих випадків призвів до смерті. У двох хворих, які отримували Цитозар®і дауноміцин, виник біль у животі перитоніт і розвинувся коліт.
В обох хворих спостерігалася реакція на консервативну терапію, була нейтропенія йтромбоцит опенія; вони отримували багато інших ліків. Автори рекомендують обережне консервативне ведення хворих, які отримують Цитозар®, вяких картина відповідає симптоматиці гострого живота, а певний хірургічний діагноз поставити не вдається.
Вплив Цитозару® на персонал унаслідок професійного контакту з препаратом не спостерігався. Може відмічатися легке подразнення очей. Періодичне потрапляння препарату на шкіру або тривалий контакт можуть спричинити подразнення. При випадковому контакті слід промити забруднену ділянку водою з милом.

ІНТРАТЕКАЛЬНЕ ВВЕДЕННЯ:
Не слід користуватися розчинником, що міститьбензиловий спирт, при інтратекальному введенні препарату. Багато клініцистів розводять препарат 0,9% розчином натрію хлориду без консерванту і використовують його негайно. При інтратекальному введенні Цитозар®може спричинити системні токсичні прояви; потрібен пильний контроль функційгемопоетичної системи. Може виявитися необхідною модифікація проти лейкозноїтерапії. Різко виражена токсичність є рідкістю. До побічних реакцій, що описуються найчастіше при інтратекальному введенні, належать нудота, блювання і пропасниця; ці реакції виражені помірно і зникають самі по собі.
Описаний розвиток параплегії. У 5 дітей розвинулась некротична лейкоенцефалопатія; крімцього, цим хворим вводили інтратекально метотрексат і гідрокортизон, а також проводили опромінення ЦНС. Описана ізольована нейротоксична дія. Двоє хворих устані ремісії, які лікувалися комбінованою системною хіміотерапією, профілактичним опроміненням ЦНС та інтратекальними введеннями Цитозару®, втратили зір. Осередкові ураження ЦНС можуть не відповідати на інтратекальнутерапію Цитозаром®; очевидно, в таких випадках краще проводити променеву терапію.

КАНЦЕРОГЕНЕЗ, МУТАГЕНЕЗ, ПОРУШЕННЯ РЕПРОДУКТИВНОЇФУНКЦІЇ:
Цитарабін спричинює виражене ушкодження хромосом, ут. ч. розриви хроматид; є повідомлення про пухлинну трансформацію клітин гризунів у культурі.

НЕСУМІСНІСТЬ:
Відомо, що Цитозар® фізично несумісний з гепарином, інсуліном, метотрексатом, 5-фтор урацилом, нафциліном, оксациліном, пеніциліном G, солю-медролом, метил преднізолону натрію сукцинатом.

СТАБІЛЬНІСТЬ І СУМІСНІСТЬ ПІСЛЯ РОЗВЕДЕННЯ
Дослідження хімічної і фізичної стабільності показали: якщо препарат розведений водою для ін’єкцій, 5% розчином декстрози або 0,9% розчином натрію хлориду до концентрації 0,5 мг/мл і зберігається ускляних бутлях або пластикових мішках при кімнатній температурі, то Цитозар®залишається стабільним протягом 7 діб, . При аналогічному розведенні до концентрації 8-32 мг/мл у 5% розчині декстрози на воді, 5% розчині декстрози на 0,2% розчині хлориду натрію і в 0,9% розчині хлориду натрію і при зберіганні ускляних пляшках або пластикових мішках цитарабін стабільний при кімнатній температурі, при -20°С і +4°С. Цитарабін стабільний протягом 8 діб при кімнатній температурі у концентрації 2 мг/мл в присутності калію хлориду у кількості, еквівалентній 50 мекв/500 мл у 5% розчині декстрози і 0,9% розчині натрію хлориду. Цитарабін також стабільний протягом 7 днів при кімнатній температурі і при +8°С, розведений до концентрації 0,2 - 1 мг/мл у присутності бікарбонату натрію у кількості, еквівалентній 50 мекв/л у 5% розчині декстрози на воді або 5% розчині декстрози на 0,2% розчині натрію хлориду при зберіганні у скляних бутлях " Травенол" або пластикових мішках" Віафлекс".

Вагітність і лактація:
Було показано, що для деяких видів тварин цитарабінє тератогенною речовиною, тому його застосування при вагітності не рекомендується. Цитозар® слід призначати жінкам дітородного вікулише у тих випадках, коли очікуваний корисний ефект переважає над ризиком такої терапії і застосовується адекватна контрацепція. Якщо пацієнтка завагітніла підчас застосування препарату, її слід поінформувати про можливий шкідливий впливна плід.
Невідомо, чи екскретується цитарабін з грудним молоком, у зв’язку зцим рекомендується припинити годування груддю під час проведення терапіїЦитозаром® у матерів-годувальниць.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами:
Сумісне застосування цитарабіну з іншими протипухлинними мієлосупресивними препаратами або променевою терапією в деяких випадках посилює цитотоксичну, а також імунодепресивну активність цих препаратів.
Після одноразового введення цитостатичної дозиЦитозару® відмічається оборотне зниження стабілізованої плазмової концентрації дигоксину і ниркової екскреції глікозиду у пацієнтів, які застосовували бета-ацетилдигоксин і комбіновану хіміотерапію, що включалациклофосфамід, вінкристин і преднізон у поєднанні або без Цитозару®, або прокарбазину. В період проведення цитостатичної лікарської терапії слід пильно контролю вати рівень дигоксину. Стабілізована плазмова концентраціядигітоксину, як з’ясувалося, не змінюється. Альтернативою для таких хворих може вважатися застосування дигітоксину. Проведені іп vitro дослідження взаємодії між гентаміцином і цитарабіном виявили існування зв’язаного зцитарабіном антагонізму відносно чутливих штамів К. рпеитопіае. Це дослідження дає змогу припустити, що у хворих у період застосування цитарабіну, які отримують лікування гентаміцином з приводу інфекцій, спричинених К. рпеитопіае, відсутність швидкого терапевтичного ефекту може свідчити про необхідність повторної оцінки антибактеріальної терапії.
Клінічні дані, що стосуються одного хворого, свідчать про можливість зниження ефективностіфторцитозину в період терапії Цитозаром®. Це може бути пов’язано з потенційно конкурентним інгібуванням його включення.

СУМІСНІСТЬ З ІНШИМИ ПРЕПАРАТАМИ:
Цитарабін за умови дотримання зазначених концентрацій і розведенні в 5% розчині декстрози протягом 8 годин сумісний із такими лікарськими препаратами: цитарабін 0,8 мг/мл іцефалотин натрію 1 мг/мл; цитарабін 0,4 мг/мл і преднізолону натрію фосфат 0,2мг/мл; цитарабін 16 мкг/мл і вінкристину сульфат 4 мкг/мл.

Умови та термін зберігання:
Зберігати у недоступному для дітей місціпри кімнатній температурі 20 º С - 25 º С.
Готовий розчин можна зберігати при кімнатній температурі протягом 48 годин.
При найменшому помутнінні розчин слід знищити.

Термін придатності: 5 років.

Купить, заказать препараты ЦИТОЗАР® лиофилизат для р-ра д/ин. по 1000 мг во флак. №1
в аптеке Семья 7я Оформить заказ

Аптека 7я, цены лекарства препараты витамины купить в Киеве

Внимание
Данная инструкция по применению предназначена исключительно для ознакомления.
Перед использованием препарата вы должны обязательно проконсультироваться с врачом.
Категории препаратов
BL | Антибиотики | Антидепрессанты | БАДы | Витамины и минералы | Гипотензивные средства | Гомеопатия | Гормональные препараты | Для детей | Иммуномодулирующие средства | Кардиология | Лечебная косметика | Мази и наружные формы | Медтехника | Нервная система | Обезболивающие | Онкология, препараты, действующие на с-му крови | Опорно-двигательный аппарат | Офтальмология | Перевязка, шприцы, хирургический материал | Пищеварительная система | Противоаллергические | Противоастматические | Противовоспалительные | Противомикробные, противовирусные и противопаразитарные | Противопростудные | Прочие | Сосудистые | Средства гигиены и ухода за больными | Средства для полости рта | Суппозитории (Свечи) | Урология, гинекология | Успокоительные, снотворные | Ушные и глазные средства | Щитовидная железа | Эндокринология | Эфирные масла, травы |